Яка політика неприєднання Індії та її актуальність?

Для Індії концепція неприєднання почалася як політика неучасті у військових справах біполярного світу та в контексті колоніалізму, спрямована на оптимальне залучення через багатополярну участь у досягненні миру та безпеки.

Рух неприєднання (РН) був заснований у 1961 році з метою просування інтересів країн, що розвиваються, в контексті протистояння холодної війни. У перші три десятиліття Рух відіграв вирішальну роль у деколонізації, утворенні нових незалежних держав і демократизації міжнародних відносин.

Повага до суверенітету та територіальної цілісності всіх націй. Визнання рухів за національну незалежність. Визнання рівності всіх рас і рівності всіх націй, великих і малих. Утримання від інтервенції або втручання у внутрішні справи іншої країни.

Це означало збереження нейтралітету та не узгодження своїх інтересів з інтересами двох блоків Сполучених Штатів (США) та Об’єднаної Соціалістичної Радянської Республіки (СРСР). Ця політика дозволила Індії проводити незалежну зовнішню політику. Ця політика незабаром стала основою зовнішньої політики Індії після холодної війни.

Захист і просування спільних інтересів, справедливості та співробітництва, незалежно від розбіжностей, що існують у політичних, економічних і соціальних системах держав, на основі взаємної поваги та рівності прав.

Індія відігравала важливу роль у багатосторонніх рухах колоній і нових незалежних країн, які хотіли брати участь у Руху неприєднання. Місце країни в національній дипломатії, її значні розміри та економічне зростання перетворили Індію на одного з лідерів Руху неприєднання.

Головною метою ДН на поч утримувати нові незалежні країни Азії та Африки від суперництва супердержав і захищати та зберігати їх нещодавно здобуту незалежність.